1, Гідроксильне число: 1 грам полімерного поліолу містить кількість гідроксилу (-ОН), еквівалентну кількості міліграмів KOH, одиниця виміру мгKOH/г.
2. Еквівалент: середня молекулярна маса функціональної групи.
3, Вміст ізоціанату: вміст ізоціанату в молекулі
4, Ізоціанатний індекс: вказує на ступінь надлишку ізоціанату у формулі поліуретану, зазвичай позначається літерою R.
5. Подовжувач ланцюга: це низькомолекулярні спирти та аміни, які можуть подовжувати, розширювати або утворювати просторові мережеві зшивки молекулярних ланцюгів.
6. Твердий сегмент: сегмент ланцюга, утворений реакцією ізоціанату, подовжувача ланцюга та зшиваючого агента на основному ланцюзі молекул поліуретану, і ці групи мають більшу енергію когезії, більший об'єм простору та більшу жорсткість.
7, М'який сегмент: вуглецевий вуглецевий основний ланцюг полімеру поліолу, гнучкість хороша, в поліуретановому основному ланцюзі для гнучкого сегмента ланцюга.
8, Одноступеневий метод: стосується олігомерного поліолу, діізоціанату, подовжувача ланцюга та каталізатора, змішаних одночасно після безпосереднього впорскування у форму, при певній температурі затвердіння методу лиття.
9. Метод преполімеризації: спочатку реакція преполімеризації олігомерполіолу та диізоціанату для отримання кінцевого поліуретанового преполімеру на основі NCO, заливання, а потім реакція преполімеру з подовжувачем ланцюга, отримання поліуретанового еластомеру методом, який називається методом преполімеризації.
10, Напівпреполімерний метод: різниця між напівпреполімерним методом та методом преполімеру полягає в тому, що частина поліефірполіолу або поліефірполіолу додається до преполімеру у вигляді суміші з подовжувачем ланцюга, каталізатором тощо.
11. Реакційне лиття під тиском: також відоме як реакційне лиття під тиском RIM (реакційне лиття під тиском), воно вимірюється олігомерами з низькою молекулярною масою в рідкій формі, які миттєво змішуються та одночасно вводяться у форму, а швидка реакція в порожнині форми призводить до швидкого збільшення молекулярної маси матеріалу. Процес створення абсолютно нових полімерів з новими характерними груповими структурами на надзвичайно високих швидкостях.
12. Індекс піноутворення: тобто кількість частин води, що використовується у 100 частинах поліетеру, визначається як індекс піноутворення (ІП).
13, Реакція піноутворення: зазвичай стосується реакції води та ізоціанату з утворенням заміщеної сечовини та виділенням CO2.
14, Гелева реакція: зазвичай стосується реакції утворення карбамату.
15, Час гелеутворення: за певних умов рідкому матеріалу потрібен час для утворення гелю.
16, Молочний час: в кінці зони I у рідкій фазі поліуретанової суміші з'являється молочний покрив. Цей час називається кремоподібним часом утворення поліуретанової піни.
17. Коефіцієнт розширення ланцюга: стосується співвідношення кількості аміно- та гідроксильних груп (одиниця: mo1) у компонентах подовжувача ланцюга (включаючи змішаний подовжувач ланцюга) до кількості NCO у преполімері, тобто співвідношення молярності (еквівалентної кількості) активної водневої групи до NCO.
18, Поліефір з низьким вмістом ненасиченості: головним чином для розробки PTMG, ціна PPG, ненасиченість знижена до 0,05 моль/кг, близька до продуктивності PTMG, з використанням каталізатора DMC, основного різноманіття продуктів серії Bayer Acclaim.
19. Розчинник на основі аміачного ефіру: під час виробництва поліуретанового розчинника слід враховувати силу розчинення та швидкість випаровування, але під час виробництва поліуретану, що використовується в розчиннику, слід враховувати важкий NC0 в поліуретані. Не можна використовувати розчинники, такі як спирти та ефірні спирти, які реагують з групами NCO. Розчинник не повинен містити домішок, таких як вода та спирт, а також лужних речовин, які можуть призвести до погіршення стану поліуретану.
Ефірний розчинник не повинен містити воду, а також вільні кислоти та спирти, які реагуватимуть з NCO-групами. Ефірний розчинник, що використовується в поліуретані, повинен бути "розчинником аміачного ефіру" високої чистоти. Тобто, розчинник реагує з надлишком ізоціанату, а потім кількість непрореагованого ізоціанату визначається дибутиламіном для перевірки його придатності до використання. Принцип полягає в тому, що споживання ізоціанату не застосовується, оскільки це показує, що вода в ефірі, спирті, кислоті три споживає загальну кількість ізоціанату. Якщо виразити кількість грамів розчинника, необхідну для споживання leqNCO-групи, значення має хорошу стабільність.
Ізоціанатний еквівалент менше 2500 не використовується як розчинник для поліуретанів.
Полярність розчинника має великий вплив на реакцію утворення смоли. Чим більша полярність, тим повільніше відбувається реакція, наприклад, різниця між толуолом та метилетилкетоном у 24 рази, що робить полярність молекули розчинника більшою, що може призвести до утворення водневого зв'язку з гідроксильною групою спирту та уповільнення реакції.
Для поліхлорованих ефірів краще вибрати ароматичний розчинник, оскільки швидкість їх реакції вища, ніж у ефірів, кетонів, таких як ксилол. Використання ефірних та кетонних розчинників може подовжити термін служби дволанцюгового поліуретану під час будівництва. У виробництві покриттів вибір згаданого раніше "аміачного розчинника" є корисним для збережених стабілізаторів.
Естерні розчинники мають сильну розчинність, помірну швидкість випаровування, низьку токсичність і використовуються частіше, циклогексанон також використовується частіше, вуглеводневі розчинники мають низьку здатність до розчинення у твердих речовинах, рідше використовуються окремо та частіше з іншими розчинниками.
20. Фізичний пороутворювач: фізичний пороутворювач - це пори піни, що утворюються внаслідок зміни фізичної форми речовини, тобто шляхом розширення стисненого газу, випаровування рідини або розчинення твердої речовини.
21, Хімічні піноутворювачі: хімічні піноутворювачі - це ті, що можуть виділяти гази, такі як вуглекислий газ та азот, після нагрівання та розкладання, та утворювати дрібні пори в полімерному складі сполуки.
22, Фізичне зшивання: у м'якому ланцюзі полімеру є деякі тверді ланцюги, і твердий ланцюг має такі ж фізичні властивості, як вулканізована гума після хімічного зшивання за температури нижче точки розм'якшення або точки плавлення.
23. Хімічне зшивання: стосується процесу з'єднання великих молекулярних ланцюгів за допомогою хімічних зв'язків під дією світла, тепла, високоенергетичного випромінювання, механічної сили, ультразвуку та зшиваючих агентів для утворення сітки або фігурної структури полімеру.
24. Індекс піноутворення: кількість частин води, еквівалентна 100 частинам поліетеру, визначається як індекс піноутворення (ІП).
25. Які типи ізоціанатів зазвичай використовуються з точки зору структури?
A: аліфатичний: HDI, аліциклічний: IPDI, HTDI, HMDI, ароматичний: TDI, MDI, PAPI, PPDI, NDI.
26. Які види ізоціанатів зазвичай використовуються? Напишіть структурну формулу
A: Толуолдіізоціанат (TDI), дифенілметан-4,4'-діізоціанат (MDI), поліфенілметанополіізоціанат (PAPI), зріджений MDI, гексаметилендіізоціанат (HDI).
27. Значення TDI-100 та TDI-80?
A: TDI-100 складається з толуолдіізоціанату зі структурою 2,4; TDI-80 – це суміш, що складається з 80% толуолдіізоціанату зі структурою 2,4 та 20% зі структурою 2,6.
28. Які характеристики TDI та MDI в синтезі поліуретанових матеріалів?
A: Реакційна здатність для 2,4-TDI та 2,6-TDI. Реакційна здатність 2,4-TDI у кілька разів вища, ніж у 2,6-TDI, оскільки NCO у 4-му положенні в 2,4-TDI знаходиться далеко від NCO у 2-му положенні та метильної групи, і стеричного опору майже немає, тоді як на NCO 2,6-TDI впливає стеричний ефект орто-метильної групи.
Дві NCO-групи MDI розташовані далеко одна від одної, і навколо них немає замісників, тому активність двох NCO є відносно високою. Навіть якщо одна NCO бере участь у реакції, активність решти NCO знижується, і активність загалом залишається відносно високою. Таким чином, реакційна здатність поліуретанового преполімеру MDI вища, ніж у преполімеру TDI.
29. Який з показників стійкості до пожовтіння у HDI, IPDI, MDI, TDI, NDI кращий?
A: HDI (належить до інваріантного жовтого аліфатичного диізоціанату), IPDI (виготовлений з поліуретанової смоли з хорошою оптичною стабільністю та хімічною стійкістю, зазвичай використовується для виробництва високоякісної поліуретанової смоли, що не змінює колір).
30. Призначення модифікації MDI та поширені методи модифікації
A: Зріджений MDI: Модифіковане призначення: зріджений чистий MDI - це зріджений модифікований MDI, який долає деякі недоліки чистого MDI (твердий стан при кімнатній температурі, плавлення при використанні, багаторазове нагрівання впливає на продуктивність), а також забезпечує основу для широкого спектру модифікацій для покращення та підвищення продуктивності поліуретанових матеріалів на основі MDI.
Методи:
① уретаном модифікований зріджений MDI.
② карбоїмідний та уретоніміновий модифікований зріджений MDI.
31. Які типи полімерних поліолів зазвичай використовуються?
A: Поліефірполіол, поліефірполіол
32. Скільки існує промислових методів виробництва поліефірполіолів?
A: Метод вакуумного плавлення B, метод плавлення газом-носієм C, метод азеотропної дистиляції
33. Які особливі структури мають молекулярний остов поліефірних та поліефірних поліолів?
A: Поліефірполіол: високомолекулярна спиртова сполука, що містить ефірну групу в молекулярному скелеті та гідроксильну групу (-OH) на кінцевій групі. Поліефірполіоли: полімери або олігомери, що містять ефірні зв'язки (-O-) та кінцеві групи (-Oh) або аміногрупи (-NH2) в структурі основного ланцюга молекули.
34. Які є типи поліефірполіолів за їхніми характеристиками?
A: Високоактивні поліефірполіоли, щеплені поліефірполіоли, вогнестійкі поліефірполіоли, гетероциклічні модифіковані поліефірполіоли, політетрагідрофуранові поліоли.
35. Скільки видів звичайних поліетерів існує залежно від вихідного агента?
A: Поліоксид пропіленгліколь, поліоксид пропілентріол, твердий бульбашковий поліефірполіол, поліефірполіол з низьким вмістом ненасиченості.
36. Яка різниця між поліетерами з гідроксильними термінальними групами та поліетерами з амінотермінальними групами?
Амінотерміновані поліефіри - це поліоксидні алілові ефіри, в яких гідроксильний кінець заміщений амінною групою.
37. Які види поліуретанових каталізаторів зазвичай використовуються? Які поширені різновиди включені?
A: Каталізатори третинних амінів, зазвичай використовуються такі різновиди: триетилендіамін, диметилетаноламін, n-метилморфолін, N, n-диметилциклогексамін
Металеві алкільні сполуки, що зазвичай використовуються як різновиди: оловоорганічні каталізатори, можна розділити на октоат олова, олеат олова, дибутилдилаурат олова.
38. Які зазвичай використовуються подовжувачі ланцюгів або зшивачі поліуретану?
A: Поліоли (1,4-бутандіол), аліциклічні спирти, ароматичні спирти, діаміни, спиртові аміни (етаноламін, діетаноламін)
39. Механізм реакції ізоціанатів
A: Реакція ізоціанатів з активними водневими сполуками викликається атакою нуклеофільного центру молекули активного водневого з'єднання на атом вуглецю на основі NCO. Механізм реакції такий:
40. Як структура ізоціанату впливає на реакційну здатність NCO-груп?
A: Електронегативність групи AR: якщо група R є електронопоглинаючою групою, щільність електронної хмари атома C у групі -NCO нижча, і вона більш вразлива до атаки нуклеофілів, тобто легше проводити нуклеофільні реакції зі спиртами, амінами та іншими сполуками. Якщо R є електронодонорною групою і переноситься через електронну хмару, щільність електронної хмари атома C у групі -NCO збільшується, що робить її менш вразливою до атаки нуклеофілів, а її реакційна здатність із сполуками активного водню зменшується. B. Індукційний ефект: Оскільки ароматичний діізоціанат містить дві групи NCO, коли перший ген -NCO бере участь у реакції, завдяки кон'югованому ефекту ароматичного кільця, група -NCO, яка не бере участі в реакції, відіграватиме роль електронопоглинаючої групи, так що реакційна активність першої групи NCO посилюється, що є індукційним ефектом. C. стеричний ефект: У молекулах ароматичних діізоціанатів, якщо дві групи -NCO знаходяться в ароматичному кільці одночасно, то вплив однієї NCO групи на реакційну здатність іншої NCO групи часто є більш значним. Однак, коли дві NCO групи розташовані в різних ароматичних кільцях в одній молекулі або вони розділені вуглеводневими ланцюгами чи ароматичними кільцями, взаємодія між ними невелика і зменшується зі збільшенням довжини вуглеводневого ланцюга або збільшенням кількості ароматичних кілець.
41. Типи активних водневих сполук та реакційна здатність NCO
A: Аліфатична NH2> Ароматична група Bozui OH> Вода > Вторинна OH> Фенол OH> Карбоксильна група > Заміщена сечовина > Амідо> Карбамат. (Якщо щільність електронної хмари нуклеофільного центру вища, електронегативність сильніша, а активність реакції з ізоціанатом вища, а швидкість реакції вища; в іншому випадку активність низька.)
42. Вплив гідроксильних сполук на їхню реакційну здатність з ізоціанатами
A: Реакційна здатність сполук активного водню (ROH або RNH2) пов'язана з властивостями R. Коли R є електроноакцепторною групою (низька електронегативність), важко переносити атоми водню, і реакція між сполуками активного водню та NCO відбувається складніше. Якщо R є електронодонорним замісником, реакційна здатність сполук активного водню з NCO може бути покращена.
43. Яке використання реакції ізоціанату з водою
A: Це одна з основних реакцій у процесі отримання поліуретанової піни. В результаті реакції між ними спочатку утворюється нестабільна карбамінова кислота, яка потім розкладається на CO2 та аміни, а якщо ізоціанату достатньо, то отриманий амін реагує з ізоціанатом, утворюючи сечовину.
44. Під час приготування поліуретанових еластомерів вміст води в полімерних поліолах слід суворо контролювати.
В: У еластомерах, покриттях та волокнах бульбашки не потрібні, тому вміст води в сировині повинен суворо контролюватися, зазвичай менше 0,05%.
45. Відмінності в каталітичній дії амінних та олов'яних каталізаторів на ізоціанатні реакції
A: Третинні амінні каталізатори мають високу каталітичну ефективність для реакції ізоціанату з водою, тоді як олов'яні каталізатори мають високу каталітичну ефективність для реакції ізоціанату з гідроксильною групою.
46. Чому поліуретанову смолу можна розглядати як блок-полімер, і які характеристики ланцюгової структури?
Відповідь: Оскільки ланцюговий сегмент поліуретанової смоли складається з твердих та м'яких сегментів, твердий сегмент відноситься до ланцюгового сегмента, утвореного в результаті реакції ізоціанату, подовжувача ланцюга та зшиваючого агента на основному ланцюзі молекул поліуретану, і ці групи мають більшу енергію когезії, більший об'єм простору та більшу жорсткість. М'який сегмент відноситься до вуглець-вуглецевого поліолу основного ланцюга, який має добру гнучкість та є гнучким сегментом у основному ланцюзі поліуретану.
47. Які фактори впливають на властивості поліуретанових матеріалів?
A: Енергія групової когезії, водневий зв'язок, кристалічність, ступінь зшивання, молекулярна маса, твердий сегмент, м'який сегмент.
48. Яка сировина є м’якими та твердими сегментами в основному ланцюзі поліуретанових матеріалів?
A: М'який сегмент складається з олігомерних поліолів (поліестер, поліефірдіоли тощо), а твердий сегмент складається з поліізоціанатів або їх комбінації з низькомолекулярними подовжувачами ланцюга.
49. Як м’які та тверді сегменти впливають на властивості поліуретанових матеріалів?
A: М'який сегмент: (1) Молекулярна маса м'якого сегмента: якщо припустити, що молекулярна маса поліуретану однакова, то якщо м'який сегмент є поліестером, міцність поліуретану зростатиме зі збільшенням молекулярної маси поліефірдіолу; якщо м'який сегмент є поліефіром, міцність поліуретану зменшуватиметься зі збільшенням молекулярної маси поліефірдіолу, але подовження збільшуватиметься. (2) Кристалічність м'якого сегмента: він робить більший внесок у кристалічність лінійного сегмента поліуретанового ланцюга. Загалом, кристалізація корисна для покращення характеристик поліуретанових виробів, але іноді кристалізація знижує гнучкість матеріалу за низьких температур, і кристалічний полімер часто стає непрозорим.
Твердий сегмент: Твердий ланцюговий сегмент зазвичай впливає на температуру розм'якшення та плавлення, а також на високотемпературні властивості полімеру. Поліуретани, отримані з ароматичних ізоціанатів, містять жорсткі ароматичні кільця, тому міцність полімеру в твердому сегменті збільшується, і міцність матеріалу, як правило, вища, ніж у аліфатичних ізоціанатних поліуретанів, але стійкість до ультрафіолетового випромінювання низька, і вони легко жовтіють. Аліфатичні поліуретани не жовтіють.
50. Класифікація поліуретанової піни
A: (1) тверда піна та м’яка піна, (2) піна високої та низької щільності, (3) піна поліефірного типу, піна поліефірного типу, (4) піна типу TDI, піна типу MDI, (5) пінополіуретан та поліізоціануратна піна, (6) виробництво одноступеневим методом та методом попередньої полімеризації, безперервний метод та періодичне виробництво, (8) блочна піна та формована піна.
51. Основні реакції у приготуванні піни
A: Це стосується реакції -NCO з -OH, -NH2 та H2O, а під час реакції з поліолами "гелеподібна реакція" в процесі спінювання зазвичай стосується реакції утворення карбамату. Оскільки сировина для піноутворення використовує багатофункціональну сировину, утворюється зшита мережа, що дозволяє системі піноутворення швидко гелювати.
Реакція піноутворення відбувається в системі піноутворення за наявності води. Так звана «реакція піноутворення» зазвичай стосується реакції води та ізоціанату з утворенням заміщеної сечовини та вивільненням CO2.
52. Механізм нуклеації бульбашок
Сировина реагує в рідині або залежно від температури, що виникає в результаті реакції, утворює газоподібну речовину та випаровує газ. З розвитком реакції та виділенням великої кількості реакційного тепла кількість газоподібних речовин та випаровування постійно зростають. Коли концентрація газу перевищує концентрацію насичення, у фазі розчину починає утворюватися стійка бульбашка, яка піднімається вгору.
53. Роль піностабілізатора у приготуванні поліуретанової піни
A: Він має емульгувальний ефект, завдяки чому покращується взаємна розчинність між компонентами піноматеріалу; Після додавання силіконового поверхнево-активного речовини, оскільки він значно знижує поверхневий натяг γ рідини, зменшується збільшення вільної енергії, необхідної для дисперсії газу, так що повітря, дисперговане в сировині, з більшою ймовірністю утворює зародки під час процесу змішування, що сприяє утворенню дрібних бульбашок та покращує стабільність піни.
54. Механізм стабільності піни
A: Додавання відповідних поверхнево-активних речовин сприяє утворенню дисперсії дрібних бульбашок.
55. Механізм утворення піни з відкритими та закритими порами
A: Механізм утворення піни з відкритими порами: У більшості випадків, коли в бульбашці є великий тиск, міцність стінки бульбашки, утвореної внаслідок гелевої реакції, не є високою, і плівка стінки не може витримувати розтягування, спричиненого зростанням тиску газу, плівка стінки бульбашки розтягується, і газ виходить з розриву, утворюючи піну з відкритими порами.
Механізм утворення піни із закритими порами: Для твердої бульбашкової системи, завдяки реакції поліефірполіолів з багатофункціональними та низькомолекулярними компонентами з поліізоціанатом, швидкість гелеутворення є відносно високою, і газ у бульбашці не може прорвати стінку бульбашки, утворюючи таким чином піну із закритими порами.
56. Механізм піноутворення фізичного та хімічного піноутворювача
A: Фізичний піноутворювач: Фізичний піноутворювач - це пори піни, що утворюються внаслідок зміни фізичної форми певної речовини, тобто внаслідок розширення стисненого газу, випаровування рідини або розчинення твердої речовини.
Хімічні піноутворювачі: Хімічні піноутворювачі – це сполуки, які при розкладанні під дією тепла виділяють гази, такі як вуглекислий газ та азот, і утворюють дрібні пори в полімерній композиції.
57. Спосіб приготування м’якої поліуретанової піни
A: Одностадійний метод та метод преполімеризації
Метод преполімеризації: тобто поліефірполіол та надлишок TDI перетворюються на преполімер, що містить вільну NCO-групу, а потім змішуються з водою, каталізатором, стабілізатором тощо для утворення піни. Одностадійний метод: різноманітні сировинні матеріали безпосередньо змішуються в змішувальній головці за допомогою розрахунку, і на одному етапі утворюється піна, яку можна розділити на безперервну та періодичну.
58. Характеристики горизонтального та вертикального піноутворення
Метод збалансованої притискної плити: характеризується використанням верхнього паперу та верхньої накладної плити. Метод переливної канавки: характеризується використанням переливної канавки та посадкової плити конвеєрної стрічки.
Характеристики вертикального спінювання: можна використовувати невеликий потік для отримання великої площі поперечного перерізу піноблоків, і зазвичай для отримання такого ж перерізу блоку використовується горизонтальна піноутворювальна машина, рівень потоку в 3-5 разів більший, ніж при вертикальному спінюванні; через великий поперечний переріз піноблоку немає верхнього та нижнього шару, а крайовий шар також тонкий, тому втрати на різання значно зменшуються. Обладнання охоплює невелику площу, висота установки становить близько 12-13 м, а інвестиційні витрати на установку та обладнання нижчі, ніж у горизонтальному процесі спінювання; легко замінити бункер та модель для виробництва циліндричних або прямокутних пінопластових заготовок, особливо круглих пінопластових заготовок для ротаційного різання.
59. Основні моменти вибору сировини для приготування м’якого піноутворювача
A: Поліол: поліефірполіол для звичайної блочної піни, молекулярна маса зазвичай становить 3000 ~ 4000, переважно поліефіртриол. Поліефіртриол з молекулярною масою 4500 ~ 6000 використовується для високоеластичної піни. Зі збільшенням молекулярної маси зростають міцність на розтяг, видовження та еластичність піни. Реакційна здатність подібних поліефірів зменшується. Зі збільшенням функціонального ступеня поліефіру реакція відносно прискорюється, ступінь зшивання поліуретану збільшується, твердість піни збільшується, а видовження зменшується. Ізоціанат: Сировиною для ізоціанатної обробки м’якої блочної піни з поліуретану є переважно толуолдіізоціанат (TDI-80). TDI-65 має відносно низьку активність і використовується лише для поліефірної поліуретанової піни або спеціальної поліефірної піни. Каталізатор: Каталітичні переваги об’ємного спінювання м’якої піни можна умовно розділити на дві категорії: одна – це металоорганічні сполуки, найчастіше використовується каприлат олова; Іншим типом є третинні аміни, які зазвичай використовуються як диметиламіноетилові ефіри. Піностабілізатор: У поліефірній поліуретановій об'ємній піні переважно використовуються некремнієві поверхнево-активні речовини, а в поліефірній об'ємній піні переважно використовується органокремнеземний окислений олефіновий сополімер. Піноутворювач: Як правило, як піноутворювач використовується лише вода, коли щільність бульбашок м'якого блоку поліуретану перевищує 21 кг на кубічний метр; Сполуки з низькою температурою кипіння, такі як метиленхлорид (MC), використовуються як допоміжні піноутворювачі лише в рецептурах низької щільності.
60. Вплив умов навколишнього середовища на фізичні властивості блокових пінопластів
A: Вплив температури: реакція спінювання поліуретану прискорюється зі зростанням температури матеріалу, що створює ризик загоряння серцевини та пожежі в чутливих рецептурах. Вплив вологості повітря: Зі збільшенням вологості, через реакцію ізоціанатної групи в піні з водою в повітрі, твердість піни зменшується, а подовження збільшується. Міцність на розтяг піни збільшується зі збільшенням групи сечовини. Вплив атмосферного тиску: Для тієї ж рецептури, при спінюванні на більшій висоті, щільність значно зменшується.
61. Основна відмінність між системою сировини, що використовується для холоднолитого м'якого пінопласту, та гарячелитого пінопласту
A: Сировина, що використовується для холодного формування, має високу реакційну здатність, і немає потреби в зовнішньому нагріванні під час формування, спираючись на тепло, що генерується системою, реакція формування може бути практично завершена за короткий час, і форму можна зняти протягом кількох хвилин після введення сировини. Реакційна здатність сировини для гарячого формування піни низька, і реакційну суміш потрібно нагрівати разом з формою після спінювання у формі, а пінопласт можна зняти після його повного дозрівання у випікальному каналі.
62. Які характеристики м’якої піни холодного формування порівняно з піною гарячого формування?
A: ① Виробничий процес не потребує зовнішнього тепла, що дозволяє економити багато тепла; ② Високий коефіцієнт провисання (коефіцієнт згортання), хороші комфортні характеристики; ③ Високий коефіцієнт відскоку; ④ Піна без антипірену також має певні вогнезахисні властивості; ⑤ Короткий виробничий цикл, що дозволяє уникнути утворення цвілі та заощадити кошти.
63. Характеристики та використання м’якої та твердої бульбашок відповідно
A: Характеристики м’яких поліуретанових бульбашок: Коміркова структура м’яких поліуретанових бульбашок переважно відкрита. Як правило, вони мають низьку щільність, хороше пружне відновлення, звукопоглинання, повітропроникність, теплозбереження та інші властивості. Застосування: В основному використовуються для виготовлення меблів, матеріалів для подушок, матеріалів для подушок сидінь автомобілів, різноманітних м’яких набивних ламінованих композитних матеріалів, промислових та цивільних м’яких пінопластів також використовуються як фільтрувальні матеріали, звукоізоляційні матеріали, ударостійкі матеріали, декоративні матеріали, пакувальні матеріали та теплоізоляційні матеріали.
Характеристики жорсткого пінополіуретану: пінополіуретан має легку вагу, високу питому міцність та добру розмірну стабільність; теплоізоляційні властивості жорсткого пінополіуретану чудові; сильна адгезійна сила; хороші стійкість до старіння, тривалий адіабатичний термін служби; реакційна суміш має добру текучість і може плавно заповнювати порожнини або простір складної форми. Сировина для виробництва твердого пінополіуретану має високу реакційну здатність, може досягати швидкого затвердіння, а також може досягти високої ефективності та масового виробництва на заводі.
Застосування: Використовується як ізоляційний матеріал для холодильників, морозильних камер, охолоджувальних контейнерів, холодильних камер, ізоляції нафтопроводів та трубопроводів гарячої води, ізоляції стін та дахів будівель, ізоляційних сендвіч-плит тощо.
64. Ключові моменти розробки формули твердих бульбашок
A: Поліоли: поліефірполіоли, що використовуються для приготування твердих пінопластів, зазвичай є високоенергетичними поліолами поліпропіленоксиду з високим гідроксильним числом (низькою молекулярною масою); Ізоціанати: наразі для приготування твердих пінопластів як ізоціанати використовується переважно поліметиленполіфенілполіізоціанат (зазвичай відомий як PAPI), тобто сирий MDI та полімеризований MDI; Піноутворювачі: (1) ХФВ-піноутворювач (2) ГХФВ-піноутворювачі та ГФВ-піноутворювачі (3) пентан-піноутворювач (4) вода; Стабілізатор піни: Стабілізатор піни, що використовується для приготування твердих пінопластів з поліуретану, зазвичай являє собою блок-полімер полідиметилсилоксану та поліоксоолефіну. Наразі більшість стабілізаторів піни переважно є Si-C типу; Каталізатор: Каталізатором для приготування твердих пінопластів є переважно третинний амін, а в особливих випадках може використовуватися оловоорганічний каталізатор; Інші добавки: відповідно до вимог та потреб різних застосувань твердих пінопластів з поліуретану, до формули можна додавати вогнезахисні речовини, розпушувачі, інгібітори диму, засоби проти старіння, засоби проти цвілі, речовини, що підвищують жорсткість, та інші добавки.
65. Принцип приготування пінопласту для формування цілої шкіри
A: інтегральна піна для шкіри (ISF), також відома як самоутворююча піна (self skinning foam), – це пластикова піна, яка утворює власну щільну оболонку під час виробництва.
66. Характеристики та використання поліуретанових мікропористих еластомерів
A: Характеристики: поліуретановий еластомер – це блок-полімер, який зазвичай складається з олігомерного поліолу, гнучкого довголанцюгового м’якого сегмента, діізоціанату та подовжувача ланцюга, утворюючи твердий сегмент, твердий сегмент та м’який сегменти чергуються, формуючи повторювану структурну одиницю. Окрім вмісту ефірних груп амонію, поліуретан може утворювати водневі зв’язки всередині молекул та між ними, а м’які та тверді сегменти можуть утворювати мікрофазні області та забезпечувати мікрофазове розділення.
67. Які основні експлуатаційні характеристики поліуретанових еластомерів?
A: Характеристики: 1, висока міцність та еластичність, може мати широкий діапазон твердості (Shaw A10 ~ Shaw D75) для підтримки високої еластичності; Як правило, необхідної низької твердості можна досягти без пластифікатора, тому немає проблем, спричинених міграцією пластифікатора; 2, за тієї ж твердості, вища несуча здатність, ніж у інших еластомерів; 3, чудова зносостійкість, його зносостійкість у 2-10 разів вища, ніж у натурального каучуку; 4. Відмінна стійкість до олії та хімічних речовин; Ароматичний поліуретан стійкий до випромінювання; Відмінна стійкість до кисню та озону; 5, висока ударостійкість, добра стійкість до втоми та ударів, підходить для високочастотного згинання; 6, добра гнучкість при низьких температурах; 7, звичайний поліуретан не можна використовувати при температурі вище 100 ℃, але використання спеціальної формули може витримувати високу температуру 140 ℃; 8, витрати на формування та обробку відносно низькі.
68. Поліуретанові еластомери класифікуються за поліолами, ізоціанатами, виробничими процесами тощо.
A: 1. Залежно від сировини олігомерного поліолу, поліуретанові еластомери можна розділити на поліефірні, поліефірні, поліолефінові, полікарбонатні тощо. Поліефірні еластомери можна розділити на політетрагідрофуранові та поліпропіленоксидні залежно від конкретних різновидів; 2. Залежно від типу діізоціанату, їх можна розділити на аліфатичні та ароматичні еластомери, а також на TDI, MDI, IPDI, NDI та інші типи; За технологічним процесом поліуретанові еластомери традиційно поділяються на три категорії: ливарні (CPU), термопластичні (TPU) та змішувальні (MPU).
69. Які фактори впливають на властивості поліуретанових еластомерів з точки зору молекулярної структури?
A: З точки зору молекулярної структури, поліуретановий еластомер є блоковим полімером, який зазвичай складається з олігомерних поліолів, гнучкого довголанцюгового м'якого сегмента, діізоціанату та подовжувача ланцюга, утворюючи твердий сегмент, твердий сегмент та м'який сегменти чергуються, утворюючи повторювану структурну одиницю. Окрім вмісту ефірних груп амонію, поліуретан може утворювати водневі зв'язки всередині молекул та між ними, а м'які та тверді сегменти можуть утворювати мікрофазні області та забезпечувати мікрофазне розділення. Ці структурні характеристики роблять поліуретанові еластомери чудовими зносостійкими та міцними, відомими як "зносостійка гума".
70. Різниця в продуктивності між звичайними еластомерами поліефірного типу та еластомерами політетрагідрофуранового ефірного типу
A: Молекули поліестеру містять більше полярних ефірних груп (-COO-), які можуть утворювати міцні внутрішньомолекулярні водневі зв'язки, тому поліестер-поліуретан має високу міцність, зносостійкість та стійкість до олії.
Еластомер, виготовлений з поліефірполіолів, має добру гідролізну стабільність, стійкість до атмосферних впливів, гнучкість за низьких температур та стійкість до цвілі. Джерело статті/Дослідження з вивчення полімерів
Час публікації: 17 січня 2024 р.